Софроній V Єрусалимський

Софроній V Єрусалимський
Народився 18 століття
Алеппо
Помер 19 жовтня 1780(1780-10-19)
Константинополь
Національність араби
Діяльність православний священник
Посада Константинопольський патріархат і Патріарх Єрусалимський
Конфесія православ'я

Софроній — патріарх Єрусалимський, а потім патріарх Константинопольський наприкінці XVIII століття.

Біографічні дані

Він народився в Кілісі в православній арабській родині з Алеппо, Сирія. Він виріс в арабсько-турецькому середовищі, а його батька звали Іса. З 1733 по 1735 брав участь у зборі грошей для церкви в Адані та Антіохії, а до 1739 року переїхав до Дамаска.

У 1740 році був висвячений на священника в Єрусалимі. У 1741 році був обраний єпископом Акри, а в 1752 році — Алеппо. У тому ж році він вийшов на пенсію і переїхав до Стамбула. Він також служив митрополитом Птолемаїди (Єрусалимський патріархат)[1]. У 1766 році його попросили зайняти престол Антіохійського патріарха, але він відмовився. У той час францисканці знову намагалися за підтримки дипломатів католицьких сил повернути собі святі місця, які раніше були закріплені за православною церквою в Єрусалимі. Софроній, як митрополит Птолемаїдський і екзарх Патріарха, зумів завоювати прихильність Сейхул-Іслама, глави османського судочинства, і підтвердити привілеї православних указом султана Мустафи III.

У 1771 році був обраний патріархом Єрусалимським як Софроній V. Під час його Патріархату в Єрусалимі закінчилася російсько-турецька війна і був підписаний Кючук-Кайнарджійський договір (1774 р.), за яким Росія взяла на себе роль захисниці християн Близького Сходу.[1]

У 1775 році був обраний Константинопольським патріархом як Софроній II. У його часи Синод у Константинополі засудив Колливадів. Він був освіченим і аскетичним Патріархом і особливо цікавився освітою та фінансами Патріархатів, яким служив. У травні 1775 року він створив комітет, який складався з 4 первосвященників і 16 або 18 мирян для вирішення питань Патріархату, переважно фінансових[2].

Помер 19 жовтня 1780 року і був похований у подвір’ї Святого Храму Безтілесного (Памегістон Таксіархон) у Мега Реума[3].

Посилання

  1. а б Ενίσχυση της Αγιοταφίτικης Αδερφότητας επί : Παρθενίου, Εφραίμ, Σωφρονίου, Αβραμίου, Προκοπίου και Άνθιμου. Процитовано 28 Μαΐου 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  2. Χαμχούγιας, 2006.
  3. megarevma.net

Джерела

  • Οικουμενικό Πατριαρχείο Αρχειοθετήθηκε 2016-03-04 στο Wayback Machine.
  • Χαμχούγιας, Χρήστος (2006). Ο Οικουμενικός Πατριάρχης Κωνσταντινουπόλεως Γρηγόριος ΣΤ' ο Φουρτουνιάδης εν μέσω εθνικών και εθνοφυλετικών ανταγωνισμών, διδακτορική διατριβή. Θεσσαλονίκη: Αριστοτέλειο Πανεπιστήμιο Θεσσαλονίκης (ΑΠΘ), Θεολογική Σχολή, Τμήμα Ποιμαντικής και Κοινωνικής Θεολογίας.
Попередник:
Єфрем ІІ
Патріарх Єрусалимський
1771–1775
Наступник:
Аврамій І
Попередник:
Самуїл І
Патріарх Константинопольський
1775–1780
Наступник:
Гавриїл IV
  • п
  • о
  • р
Візантійські єпископи
(38-330)
  • Андрій
  • Стахій
  • Онисим
  • Полікарп I
  • Плутарх
  • Седекіон
  • Діоген
  • Елевферій
  • Фелікс
  • Полікарп II
  • Афінодор
  • Евзой
  • Лаврентій
  • Аліпій
  • Пертінакс
  • Олімпіан
  • Марк I
  • Філадельф
  • Киріак I
  • Кастін
  • Євгеній I
  • Тит
  • Дометій
  • Руфін
  • Проб
  • Митрофан
  • Александр
Константинопольські
архієпископи
(330—451)
Константинопольські
патріархи,
візантійський період
(451—1453)
Константинопольські
патріархи,
османський період
(1453—1923)
Константинопольські
патріархи,
турецький період
(після 1923)
  • у екзилі в Нікеї
  •   Портал «Православ'я»
  • Список Константинопольських патріархів
  • Перегляд цього шаблону
      Література та бібліографія
    Index Theologicus
    Нормативний контроль
    GND: 1147213917 · GKG: /g/120m0r_6 · VIAF: 297151246513444131032